Кажуть, що дощ має цілющі
здібності… Він вміє змивати з тебе усі твої печалі.. Ти немов розчиняєшся в
ньому.. Топиш весь свій сум і сльози.. А потім стає легко… Мабуть на мене це
правило не розповсюджується…
Чому ж ніхто не
застерігає від того, що дощ вміє повертати тебе у минуле і навіть з глибин
твоєї душі витягувати спогади, які ти так старався назавжди поховати? Чому
після дощу стає навпаки важко?
Можливо для мене це тепер
не просто дощ, а дещо значно більше? Значно більше…
Немає коментарів:
Дописати коментар