Втратити сон...

Знаєш, а мені більше не сняться сни… Знаєш, любий, я щовечора засинала з надією, що прокинувшись я побачу тебе поруч, такого сонного, але такого рідного.. свого…

Кожну ніч всі ці приємні думки мене просто заповнювали і відбивались у снах.. Я немов проживала кожен свій сон.. відчувала кожною клітинкою свого тіла.. Я була там.. Я насолоджувалася цими моментами…

Але ти вибрав піти… І знаєш, разом з собою ти забрав оту надію.. Надію, що завтра буде чудовий день і що одного разу, прокинувшись зранку я відчую те, на що вже так давно чекаю.. Я відчую твої теплі обійми.. ніжний поцілунок на вустах і врешті решт почую таке солодке “Доброго ранку, кохана”…