Мені тебе не вистачає…

Здавалося б життя залишилося таким як і було, майже без змін.. Так, деяких людей в моєму житті без сумніву поменшало, але ж без цього ніяк.. Дехто був зі мною упродовж кількох років, а дехто лише декілька днів. Проте, кожен з них мене чогось навчив, так само як і я їх.

Але зараз чомусь я відчуваю якусь порожнечу в середині… десь там, в глибині душі я відчуваю біль.. Ні, не через невзаємне кохання чи втрату когось… Хоча, кого я обманюю...саме через втрату дуже важливої людини в моєму житті…

Мені не вистачає тебе… Не вистачає спільного проведення часу.. Не вистачає твоєї посмішки і проникливого погляду… Мені не вистачає твоєї підтримки… Ніхто не вміє заспокоювати і підтримувати мене так як ти…

Знаєш, а я пам’ятаю кожну нашу розмову… Знаю, ти не любиш довгих розмов по телефону, не любиш чекати, коли я запізнююся, але постійно це робиш…І ще жодного разу не сварився зі мною.. Дякую тобі за терпіння…Ти б знав, який ти для мене важливий…

Так, я знаю, що завдала тобі дуже багато болю, але повір я цього справді не хотіла.. Понад усе, я старалася зберегти дещо, що на мою думку, важливіше за почуття… Хм…як би парадоксально це не звучало, але я втрачаю те, що так намагалася втримати…

Я знаю, що пробачити мені тепер неймовірно важко.. так, я постійно припускаюся помилок, зі мною важко, але я можу зарядити тебе позитивом, подарувати тобі шматочок того, що називається щастям…

Вибач, як би важко не було це зробити, але спробуй вибачити мене… Я не хочу тебе втратити вкотре…

Знаєш, я щодня перевіряю свою пошту в очікуванні того, що одного дня я побачу там повідомлення від тебе… все ще чекаю, що одного разу ти зателефонуєш і я почую в трубці такий рідний, усміхнений голос… Нехай там і звучатиме банальне «привіт», але я знатиму, що ще щось означаю в твоєму житті… що я важлива для тебе… Знаєш, мені б вистачило і однієї смс від тебе…лише одного слова…або ж…

          Знаєш, мені тебе не вистачає… Я щодня заходжу на твою сторінку в соціальній мережі і на моєму обличчі мимоволі з’являється усмішка…така щира, справжня.. таку, яку можливо ніхто крім тебе не бачив… І що найдивніше, я щоразу дивлюся на одні і ті самі речі… на твій статус і сімейний стан… Нехай це звучатиме по-дурному, але я боюся, що одного дня я побачу там зовсім інший напис і зрозумію, що втратила тебе назавжди…

Мені не вистачає тебе… Мені ще нікого не вистачало так сильно як тебе… Щовечора я згадую наші літні дні і вечори, які ми проводили разом… було так добре, так весело… ти дозволяєш мені бути собою… я не повинна носити маску біля тебе… Поруч з тобою я щаслива J

Зрозумій як мені тебе не вистачає… Знаєш, іноді хочеться просто поглянути на наше фото, згадати, посміхнутися…але мабуть правду кажуть, що з найважливішими людьми у нас найменше фото, якщо вони взагалі є.. так само і в цій ситуації…
          Знаєш, я можу ще багато чого сказати, але думаю слова тут не доречні… просто подивись мені в очі і ти сам все зрозумієш…

Мені тебе не вистачає….