четвер, 10 липня 2014 р.

Яка між нами райдуга стояла... Яка між нами прірва пролягла...

Оба испытывали странное чувство, не смели в нем признаться и не очень хотели о нем говорить. Время не прошло для них даром, два года они жили в разном ритме. Привязанность осталась прежней, подводили слова. Но, может быть, они подводили потому, что разлука уже подвергла коррозии их глубокую, искреннюю привязанность, обозначив между ними дистанцию, измеряющуюся не только в километрах?
Марк Леви. Где ты?
Кожен з нас так чи інакше, але задавав собі питання: а чи існує кохання на відстані? От тільки відповіді у всіх різні.. Хтось стверджує, що існує, але для цього потрібна довіра, інший же говорить, що відстань вбиває кохання.. Так хто ж з них правий?
Знаєте, дозволю не погодитися з останнім, адже, як на мене, не відстань вбиває кохання, а самі люди.. Ми надто часто любимо приймати рішення за когось, думаючи, що знаємо як для цієї людини буде краще і з кожним кроком помиляємося все більше і більше… Ми самі будуємо стіни непорозуміння між нами.. Більше того, ці стіни настільки міцні, що зруйнувати їх дуже важко… Ми самі створюємо між нами дистанцію, а все тому, що боїмося.. Боїмося того, що ми прив’яжемося до цієї людини і не зможемо більше без неї уявити свого життя, а що буде, коли вона захоче піти? Ми боїмося, що не виправдаємо чиїхось сподівань і таким чином прийде розчарування…
Отак і зникає гармонія, яка була з самого початку, коли ми просто насолоджувалися часом, який проводили разом, коли нам було байдуже хто що скаже чи подумає, коли ми жили просто в своє задоволення… Тоді розлука була для нас нічим іншим, як можливістю скучити одне за одним і з нетерпінням чекати наступної зустрічі… А що змінилося потім? Потім прийшла рутина, сварки і з кожним новим скандалом відстань ставала дедалі більшою, бувало й таке, що кілометри, які були між нами, здавались нічим, в порівнянні з кілометрами, які пролягли між серцями…
А що коли кохання починалося на відстані? Коли одразу не було змоги бути разом, не було змоги обняти кохану людину, відчути її тепло? Що тоді? Хіба кілометри все руйнували, коли була гармонія в спілкуванні, коли було розуміння? Ні.. Все руйнували знову ж таки самі люди.. Адже на зміну ідеальним уявленням прийшла реальність, яка далеко не завжди виправдовує ваші очікування.. і знову ж таки почалися непорозуміння, сварки і збільшувалася відстань між вами, а з часом навіть докричатися одне до одного ставало неможливо, адже вас розділяли уже не кілометри дороги, а кілометри душі…
Запам’ятайте, причина не в тому, що ви живете в різних містах, проблема в тому, що ви самі боїтеся підпустити до себе кохану людину, тим самим не даючи коханню навіть можливості показати наскільки воно сильне, і скільки всього може витримати… Не ховайтеся за виправданням, що в усьому винна відстань, а майте мужність визнати, що просто ви не доклали достатньо зусиль в боротьбі за своє щастя…
І на закінчення, додаю кілька рядків з одного з моїх улюблених віршів:

Чи ти мій сон, чи ти моя уява, 
чи просто чорна магія чола... 
Яка між нами райдуга стояла! 
Яка між нами прірва пролягла!

Я не скажу і в пам'яті - коханий.
І все-таки, згадай мене колись.
Ішли дві долі різними шляхами.
На роздоріжжі долі обнялись.




Немає коментарів:

Дописати коментар