Яка між нами райдуга стояла... Яка між нами прірва пролягла...
Оба испытывали странное чувство, не смели в нем
признаться и не очень хотели о нем говорить.Времяне прошло для них даром, два года
они жили в разном ритме.Привязанностьосталась прежней, подводилислова. Но, может быть, они подводили потому, что разлукауже подвергла коррозии их глубокую,
искреннюю привязанность, обозначив между ними дистанцию, измеряющуюся
не только в километрах?
Марк Леви. Где ты?
Кожен з нас
так чи інакше, але задавав собі питання: а чи існує кохання на відстані? От
тільки відповіді у всіх різні.. Хтось стверджує, що існує, але для цього
потрібна довіра, інший же говорить, що відстань вбиває кохання.. Так хто ж з
них правий?
Знаєте, дозволю
не погодитися з останнім, адже, як на мене, не відстань вбиває кохання, а самі
люди.. Ми надто часто любимо приймати рішення за когось, думаючи, що знаємо як для
цієї людини буде краще і з кожним кроком помиляємося все більше і більше… Ми
самі будуємо стіни непорозуміння між нами.. Більше того, ці стіни настільки
міцні, що зруйнувати їх дуже важко… Ми самі створюємо між нами дистанцію, а все
тому, що боїмося.. Боїмося того, що ми прив’яжемося до цієї людини і не зможемо
більше без неї уявити свого життя, а що буде, коли вона захоче піти? Ми
боїмося, що не виправдаємо чиїхось сподівань і таким чином прийде розчарування…
Отак і зникає
гармонія, яка була з самого початку, коли ми просто насолоджувалися часом, який
проводили разом, коли нам було байдуже хто що скаже чи подумає, коли ми жили
просто в своє задоволення… Тоді розлука була для нас нічим іншим, як можливістю
скучити одне за одним і з нетерпінням чекати наступної зустрічі… А що змінилося
потім? Потім прийшла рутина, сварки і з кожним новим скандалом відстань ставала
дедалі більшою, бувало й таке, що кілометри, які були між нами, здавались
нічим, в порівнянні з кілометрами, які пролягли між серцями…
А що коли кохання
починалося на відстані? Коли одразу не було змоги бути разом, не було змоги
обняти кохану людину, відчути її тепло? Що тоді? Хіба кілометри все руйнували,
коли була гармонія в спілкуванні, коли було розуміння? Ні.. Все руйнували знову
ж таки самі люди.. Адже на зміну ідеальним уявленням прийшла реальність, яка
далеко не завжди виправдовує ваші очікування.. і знову ж таки почалися
непорозуміння, сварки і збільшувалася відстань між вами, а з часом навіть
докричатися одне до одного ставало неможливо, адже вас розділяли уже не
кілометри дороги, а кілометри душі…
Запам’ятайте, причина не
в тому, що ви живете в різних містах, проблема в тому, що ви самі боїтеся
підпустити до себе кохану людину, тим самим не даючи коханню навіть можливості
показати наскільки воно сильне, і скільки всього може витримати… Не ховайтеся
за виправданням, що в усьому винна відстань, а майте мужність визнати, що
просто ви не доклали достатньо зусиль в боротьбі за своє щастя…
І на закінчення, додаю
кілька рядків з одного з моїх улюблених віршів:
Чи ти
мій сон, чи ти моя уява, чи просто чорна
магія чола... Яка між нами
райдуга стояла! Яка між нами прірва
пролягла!
Я не скажу і в
пам'яті - коханий. І все-таки, згадай
мене колись. Ішли дві долі
різними шляхами. На роздоріжжі долі
обнялись.
Немає коментарів:
Дописати коментар