Істинна сутність кохання полягає в тому,
щоб відмовитися від свідомості самого себе, забути себе в іншому «я» і, однак,
у цьому ж зникненні й забутті вперше знайти самого себе й володіти самим собою.
Гегель
Скільки
б не пройшло часу, але кохання залишається для нас такою ж таємницею. Ще ніхто
досі не зміг дати чіткого визначення цьому поняттю. А як нам відомо: скільки
людей, стільки й думок. Одні взагалі не вірять в нього, а інші ж стверджують,
що справжнє кохання – це почуття, яке людина може пережити лише один раз за
своє життя.
Хм.. Справжнє кохання…невже є підробки на
нього?
Зігмунд
Фрейд взагалі вважав кохання всього лише статевим потягом, фізіологічним
інстинктом. Такої ж думки притримувався
Артур Шопенгауер, говорячи, що кохання дає тільки ілюзію щастя. Людвіг
Фейєрбах, навпаки, обожествляв кохання, вважаючи його універсальним законом
розуму й природи. А що воно означає для нас зараз? Чи віримо ми в те, що це
лише потяг до людини і кохати можна кількох людей одночасно? Адже кожна людина
в нашому житті відкриває нас по-новому, допомагає нам знайти нас самих.. Кожна
людина викликає в нас певні емоції, відчуття.. Чому ж ми не можемо бути
одинаково щасливими з декількома людьми? Адже, кохання – це те ж саме щастя,
тільки в іншій формі.
Намагаючись знайти відповідь на це
питання, я вирішила провести невеличке соціологічне дослідження в соц.мережі
«Вконтакті». (Не повірите, але вдавати, що притримуєшся однієї думки, лише щоб
розпалити конфлікт, коли сам віриш в зовсім інше і справді важко, і нехай в багатьох
після того змінилася про мене думка, але воно було того варте.)
Звісно вважати дані повністю
достовірними неможна, оскільки кожен відповідав під впливом тих чи інших
емоції. Хтось в той час міг бути закоханим, хтось міг розчаруватися в цьому
почутті, а хтось міг щойно розлучитися зі своєю половинкою.. Проте, доля правди
завжди є.
Отож, опитуваним задавалося
питання: Скількох людей можна кохати одночасно?
• Лише когось одного, інакше це не справжнє кохання
• Двох, але можливо когось трішки більше
• Трьох і більше
• Нікого, я взагалі не вірю в кохання
З 70 учасників голосування 10
(14.3%) взагалі не вірить в кохання. 4 (5.7%) стверджують, що кохати можна і
більше 3-х людей водночас. 11 (15.7%) думають, що можна кохати двох, але когось
трішки більше. І найбільше учасників, а точніше 45 (64.3%), вірять в те, що
кохання буває лише до однієї людини.
Тож, що таке кохання взагалі?
Потяг, захоплення кимось... ілюзії? А чи просто привикання до людини?
На ці питання намагалися
відповісти кілька моїх знайомих. І от, що вони стверджують:
Олександр:
- Неможливо КОХАТИ одночасно дві особи. Тим більше декілька. Це
неможливо. А знаєш чому? тому що коханою людиною ти дихаєш, ти живеш нею.
Вбираєш її усю в свою душу. Вона є частиною тебе і ти не можеш уявити свого
власного всесвіту без неї. І це лише поверхневаий аналіз…. А от відповіді на рахунок "2 і більше;
або немає кохання" - це люди, котрі ще просто не зустріли свого кохання.
Хоч як пафосно воно б не звучало - а це є так. А Фрейд – це те падло, яке *бало
бабиськів на право і на ліво. І ще й таке нагле було, що придумав таку теорію.
Шарлатан чортовий. Це те саме, що відомий науковець-алкаш придумав би, що
півлітри первака в день - це корисно для здоров’я. Якщо вже так втоптати таке поняття, як
кохання... тоді, думаю, уже без сорому можна виходити на вулицю і починати
стріляти людей. Тобто жодних моральних цінностей. А за моральні цінності я
боротимусь
Андрій:
- Якщо, вам, злюдиною добре, легко, є про що поговорити і
нічого не приховувати. Якщо відчуваєте її, розумієте з півслова, то це часом не
кохання?? Фройд тут взагалі лівим боком! Так що задумайтеся!
Ярослав:
- Нельзя зацикливаться на одном человеке.
Христина:
- Саме слово "кохаю" говорить, що тобі більше нікого
не треба... А от зациклюватися на одній справі не можна! Людина - це не річ!
Людина - це особистість. Ви що за полігамію ви тут проповідуєте? В тваринний
світ захотілося? По-моєму, ми вид "людина розумна"... Для мене слово
"Кохання" і означає один, як воно може означати два чи декілька? Це
якийсь казус.. Не варто спиратися на Фройда ...чому пропустили всі поетів,
художників, музикантів - людей, які творять під впливом почуттів, які
оспівували і описували кохання, як щось безцінне і єдине. Чому в питанні
чуттєвому, вірити науковцям: цинікам, які всього лиш спостерігають за
експериментом.
Сергій:
- називати коханням почуття до кожної з Фройдових - банальний
самообман - він не любив їх а любив тільки самого себе і самий процес
затягування в ліжко, як інакше пояснити його надмірне бажання кожен раз чогось
нового ?
Андрій П.:
- скажу так: кохання - це вища форма тупого бажання, але за яке
ти можеш пожертвувати чимось. Незважаючи на крутість Фройда, але казочка про
кохання декількох просто хороша штука для зйому, ну і він як психолог це
розумів.
Назар:
- Думаю що скільки людей можна любити одночасно слідує з
поняття що таке любов. Оскільки в кожного це поняття індивідуальне, то й думок
щодо кількості теж багато).... Щодо мене, то можуть подобатись кілька людей
одночасно, проте до когось завжди тяне більше, і правил тут не буває.. Ми
якимось чином відчуваєм з ким хочем бути (вона ж тяга), а потім з тією ж
людиною "вирощуєм" кохання, яке потребує часу і, навіть, подолання
перешкод. Нехай кожен пояснює як йому зручно, а вчать ті що можуть з
впевненістю сказати що зустріли саме ту людину.Все решта - догадки....
Максим:
- Ну що значить "тягне більше", ти ж не обої додому
вибираєш в даному випадку! "Кохаєш" - для різного віку та
психологічної толерантності дуже різні. А просто "тягне більше",
якось зовсім не звучить по-відношенню до поняття кохання)
Микола:
- Можна покохати лише одну людину. Дуже часто люди путають
звичайну симпатію до певної людини з коханням.
У
кожного з них своя думка, щодо цього почуття і кожен з них відстоює її
по-своєму. Стверджувати, що хтось правий, а хтось ні, також не можна. Єдине, що
залишається в цьому випадку, це нарешті відкрити власну точку зору. Як би
наївно це не звучало, але я вірю в кохання.
Я стверджую, що кохання без
сумніву є, але в кожних людей воно по-різному... воно охоплює широкий спектр
найрізноманітніших почуттів. Кохання певною мірою схоже о людини і розвивається
по-своєму. Народження, коли ти починаєш вчитися в інших, робиш несміливі кроки,
але при цьому набираєшся досвіду. Згодом воно перетворюється в шаленого
підлітка, який прагне до нових звершень. Воно стає жагучим та пристрасним.
Проте, і тут кохання переходить на новий рівень: як людина дорослішає, так і
воно поступово трансформується у більш глибокі і спокійні відносини. Однак, в
когось кохання з часом перетворюється на привичку, і втрачається... в когось просто
вичерпує себе і люди починають шукати щось інше, краще, щось, що знову викличе
ті емоції і лише одиниці можуть зберегти його і пронести крізь усе життя. А от
ділити відношення людей до кохання, опираючись на їхні професії теж не варто...
тому що і поети і музиканти і науковці це всього лише люди, які піддаються
емоціям і почуттям.. просто кожен з них говорить про це так, як вміє...
Під час опитування, одна
людина сказала дуже розумні слова, з якими я одразу погодилася (але в рамках
дослідження не могла одразу цього визнати).
Проте, я б хотіла саме ними і
закінчити цю статтю:
Кохання - це не легкість з людиною, не щастя,
не радість у чистому виді. Кохання - це також сварки, гори, проблеми, страшні
проблеми та кризи... і їх подолання. Кохання - це потужне, створене разом з
КОХАНОЮ людиною, почуття. Це не від природи, це не доля там і не всілякий
романтичний брєд. Це твоє, з коханою людиною, надбання. яке ви разом створили,
розбудували, вдихнули у це неймовірне творіння життя - і воно заіснувало.
Франкінштейн віддихає ; )
Отож, любі мої, творіть своє
кохання =*
Немає коментарів:
Дописати коментар