Для міста Лева...

Тільки у Львові я по-справжньому щаслива
Нікого поруч, я іду одна
Тут затишно...так тихо...особливо...
Та атмосфера феєрична, нетака.

Тут вулиці живуть своїм життям
І тільки Він тебе так щиро прийме,
Та посмішки навкруг.. то тут..то там...

Для мене - ця місцина, краща за обійми.

А я іду... незнаючи куди..
Просто вперед... мене веде дорога...
Немає втоми...лиш одні думки...
Я відчуваю щастя, не тривогу...

Львове: "Скажи мені хто я...
Дай зрозуміти душу, що у тебе
Історію величну, що лише твоя...
А знаєш, над тобою інше небо"...

Тут час, йде по своїх законах,
Він просто зупинився...не спішить.
В будівлях давніх, мурах і колонах..
Століття пробігає наче мить...

Відчутній аромат п'янкої кави,
Ніжний присмак шоколаду.
Лиш Львова не буває мало..
Ним йду, доки є сили, до упаду.

В повітрі, що пронизане коханням -
Я захворіла містом, та не хочу ліків..
І дотик поцілунку на губах..немов востаннє..
Те, що було у Львові, тут залишиться навіки...

Хотілося б сказати ще багато..
Та, як завжди, не вистачає слів..
З тобою кожен день неначе свято...
Я закохалася у тебе, місто Львів.©