Вибач, але я втомилася від цього... Я втомилася бути далеко від тебе… втомилася бути по той бік «стіни»…. Хочу просто сидіти біля тебе, відчувати твоє дихання і знати, що ти поряд….
"Знаєш, а давай поживемо разом… давай хоча б спробуємо щось виправити… " - фраза, яка може багато чого змінити...
Так приємно прокидатися
поруч
з
тобою
в
одному
ліжку…
розплющувати
зранку
очі,
бачити
тебе
таким
сонним
і
розуміти,
що
ти
нікуди
більше
не
дінешся…
що
ось
воно
твоє
щастя,
так
солодко
спить
біля
тебе…
Гаразд, сьогодні
я
приготую
тобі
какао
в
ліжко…
Ввов…
це
що
подушка
в
мене
полетіла…ну начувайся…
Так приємно просто дуріти в ванній кімнаті чистячи зуби…
Ну подумаєш пастою вимазалися... з ким не буває ;)
а потім готувати
разом
сніданок…
нехай
за
першим
разом
нічого
і
не
вийшло,
та
й
за
другим
теж..
але
нічого,
сьогодні
можна
з’їсти і трішки переварену
страву…
Гаразд, давай за покупками
сходимо
сьогодні
разом…
Ні, не заважай мені читати… якщо хочеш, то давай почитаємо
разом…вмощуйся
поруч)
А от і ніч… аж не віриться,
що
я
засинаю
в
твоїх
обіймах…
знаєш,
мені
страшно…
страшно,
що
я
зранку
прокинусь,
а
тебе
вже
не
буде
поруч
і
я
зрозумію,
що
це
був
лише
сон…«Не бійся…я тут.. я поруч…я тебе не відпущу» - ніжно шепочеш на вушко… і знаєш, я тобі чомусь вірю…
Ну от.. настав ще один ранок… ні, я боюсь розплющити очі… що якщо я знову одна в пустій квартирі… ммм…який смачний аромат кави.. він так і манить піднятися з ліжка… врешті відкриваю очі…яке щастя, ти тут… ти нікуди не зникав…
Так, я знаю, що сьогодні вихідний… гаразд давай повчиш мене грати на гітарі… але спочатку давай в душ….
Скільки ж можна…в
мене
знову
нічого
не
виходить з цією гітарою…
давай
краще
фільм
подивимось…
А от і ніч… як завжди підкрадається непомітно…знаєш, можливо я тобі раніше цього не казала, але так приємно засинати в твоїх обіймах, відчувати тепло твого тіла…
Знаєш, а я щаслива…
Ой, зажди… здається у мене дзвонить телефон…
Ні.. здалося… це просто будильник...
Де ти?
Хм…. Сон… це був лише сон…
Що ж… доброго ранку, реальність…
